Шановні
користувачі!
До Вашої уваги бібліографічна пам’ятка
«Село моє, чарівний краю».
Вона містить коротку інформацію про
історію с.Пустогород, його історичне минуле і сьогодення.
Література розміщена в алфавітному порядку
авторів та назв книг і статей.
Бібліографічна пам’ятка розрахована на
широке коло користувачів, що цікавляться історією рідного краю.
Ці матеріали Ви зможете знайти в фондах
Глухівської центральної бібліотеки.
Мальовниче село Пустогород знаходиться за 30 кілометрів від районного центру - міста
Глухова та за 17 кілометрів від залізничної станції Есмань. Село підпорядковане
Пустогородській сільській раді. Зараз в ньому мешкає 410 чоловік. З них дітей
дошкільного віку – 25, школярів – 47, 216 чоловік становить працездатне
населення і 122 пенсіонери.
Цікавою є історія села. У Х111 столітті на
багаті українські землі часто здійснювали свої набіги монголо – татари. Не
стали винятком і землі села Пустогород.
Легенда свідчить, що на той час на цьому місці було розташоване мальовниче
місто з великою кількістю церков та дзвіниць ( звонарень ). Від цього воно і мало назву Звенигород. Так як ці землі
знаходились на півночі України, то монголо – татари не маючи можливості повністю
завоювати їх, здійснювали набіги невеличкими загонами з метою пограбування.
Якось такий загін напав і на Звенигород. Татари пограбули місто, захопили в
полон молодь , щоб потім продати на невільничих ринках. Вбили старців та дітей, а саме місто підпалили.
Зайнялося полум’ям місто. З будинку до будинку перекидався вогонь і за ніч згоріло все місто, бо тоді всі будівлі були
дерев’яні. Вижив один чоловік, він
покинув згарище і пішов по дорозі, а назустріч йому їхали люди. Вони запитали
його, звідки він іде, на що чоловік відповів: « Я йду з пустого городу.» Та існує інша легенда , яка говорить про те, що декільком
людям все ж таки вдалося врятуватись. Коли вони вранці вийшли з свого укриття,
то побачили лише згарище. І сказав тоді один з вцілілих людей: «Пустой город».
Згоріло все, але люди не покинули рідних земель і згодом відбудували невеличке село, яке так і назвали –
Пустогород. Наголос у назві села падав на третій склад, як спогад про те, що на
цьому місці раніше було місто – город.
Згодом наголос змінився і зараз падає на
четвертий склад – Пустогород.
У народі ходить повір’я , що при в’їзді в
Звенигород стояли золоті ворота, як символ багатства і процвітання мешканців
цього міста. Та як тільки почалися напади монголо - татар на українські землі, звенигородці
вирішили сховати своє найголовніше багатство. Вони зняли і відвезли ворота до
лісу і закопали їх там. Люди кажуть, що ці ворота і по цей час лежать у землі, а де саме ніхто не знає.
Це залишається таємницею.
Згідно свідчень « Историко –
статистического описания «Черниговской
епархии ( 1873г. кн.7) село Пустогород
існувало ще до монголо – татарського завоювання і є одним з найдавніших
поселень нашого краю.
На території сучасного села Пустогород залишився
напівзруйнований будинок поміщиці Катерини
Опанасівни Самохвалової. Вона володіла ним на початку ХХ століття. Це
була дуже заможна пані, яка мала великий
маєток. Після революції 1917 року до влади прийшли більшовики і Катерині Опанасівні
потрібно було терміново емігрувати. Пані не змогла забрати з собою
всіх своїх багатств і була вимушена дещо залишити. Найцінніші речі її підлеглі
закопали на території маєтку. Наприкінці 70-х років , під час проведення нового
водогону , в канаві було знайдено горщик з золотими та срібними монетами.
Пізніше на одному з селянських подвір’їв поросята вирили ще один горщик з золотом. Чи ховає земля ще якісь скарби ніхто не знає.
Знайдені коштовності ,під наглядом міліції ,були здані до державної скарбниці.
За радянських часів будинок Катерини
Опанасівни був використаний під школу –
інтернат. В наш час будівля знаходиться в занедбаному стані.
Ще в
селі Пустогород є криниця, яка має назву
«Попова». Таку назву вона отримала тому, що була викопана за наказом
колишнього попа, який жив до революції. Належала вона теж йому. На смак вода з цієї криниці
найсмачніша з усіх джерел, що знаходяться на території села. Те місце , де жив
піп до цього часу попівкою зветься.
Зовсім недалеко від центру знаходиться природна пам’ятка села Пустогород. Це велика стара осика, якій на
даний момент більше сотні років. Під час Великої Вітчизняної війни вона вже
була настільки високою, що вважалася найвищою точкою в селі Пустогород. І тому
на її вершині знаходилася варта.
В роки війни майже половина мешканців села
влилася до партизанських з’єднань під командуванням Я.
Мельника і М. Наумова. Фашисти по звірячому розправилися з мирним
населенням. У січні 1942 року всіх мешканців села зігнали в школу. Потім
відібрали декілька сімей , на яких у фашистів була інформація про їх допомогу партизанам. Цих
людей розвели по домівках, де спалили живими. Всього було спалено 42 чоловіки.
Всіх інших було відпущено. На фронтах Великої Вітчизняної війни в партизанських
загонах воювало 36 чоловік, з них 180 за героїзм і мужність нагороджено орденами та медалями, а 180 чоловік загинули захищаючи
Вітчизну.
У Пустогороді споруджено пам’ятник на честь
воїнів, які загинули в бою.
В наш час на території села працюють Будинок культури, бібліотека,
магазин, відділення зв’язку, Пустогородська загальноосвітня школа 1 -11
ступенів, сільська рада.
Про все це з цікавістю розповідають
сторожили села Пустогород.
Література
-
Єроха, М.
Квіти біля обеліска: Про обеліск в с. Пустогород. // Ленінська правда.-
1983.- 14 вересня.
-
Задко, В. Наші предки назви
вибирали: Про походження назв сіл району. // Народна трибуна.- 1993.- №46;
№;48; №50; №59.
-
Киселенко,П. З історії сіл району. // Народна
трибуна.-1963.- 21 вересня.
-
Миколенко, М. В яблуневім саду : Про нову школу в селі
Пустогороді. // Глухівщина.-1992.- 5 вересня.
-
Остапенко, Х. Далеке минуле сіл нашого краю: Про села
Глухівського району.// Народна трибуна.- 1963.-8 січня.
-
Пустогород: Про історію села. // Історія сіл Глухівщини /
А.Г.Мальченко, В. В. Манжос, М. В. Печений.- Глухів, 2007.- С.46-47.
Відповідальний за випуск: Привалова Т.М.
Матеріал підготували: Лесненко О.Г.- провідний
бібліограф ,Бикова О.В. – бібліотекар Пустогородської с/ф
Комп’ютерний набір: Лесненко О.Г.
Комп’ютерна верстка: Бубнова Л.В.
|