Четвер, 14.12.2017, 01:33
Вітаю Вас Гість | RSS

КЗ "Глухівська центральна районна бібліотека"

Меню сайту
Категорії розділу
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

З криниці пам’яті черпаємо любов до краю

Глухівська районна державна адміністрація

Відділ культури і туризму

Глухівська централізована бібліотечна  система

З  криниці пам’яті  черпаємо любов до краю

Бібліографічна пам’ятка

 

    Шановні користувачі!

До вашої уваги бібліографічна пам’ятка «З криниці пам’яті черпаємо любов до   рідного краю»»

  В пам’ятці подана коротка інформація про історію с.Землянка та його сьогодення.

  Пам’ятка розрахована на учнів, студентів, широке коло користувачів, які цікавляться історією нашого краю.

  Матеріал систематизовано за алфавітом авторів та назв книг.

  Цей матеріал можна знайти в фонді Глухівської центральної районної бібліотеки.

   Пам’ятка не є вичерпною.

 

            Здавна люди говорять, що назва с. Землянка пішла від того, що ніби –т о вперше поселилися на узліссі по берегу річки козаки, які втікали від панського гніту. Вони викопали собі землянки для укриття і потім залишилися у них жити. Це відбулося на початку ХУ11 століття.   Під час поміщицького панування майже 80 відсотків кращих земель знаходилося у володінні поміщиків Скоропадських, Кальченка, Міклашевського, Бартош, Литвинова, Брика та інших, їм належали ставки, ліси , млини. Лише один священик мав 80 десятин землі. Більше половини селян не мали ні землі , ні тягла. Багато селян змушені були батракувати.

   Населення в селі було неписьменне. В єдиній трикласній школі сам учитель мав незакінчену середню освіту. Школу було засновано у 1889 році і знаходилася вона в селянській хаті, навчалися в ній тільки хлопчики.

      На хуторі Теребеньки, неподалік села Землянки народилася відома письменниця, етнограф П. Я. Литвинова – Бартош.  Похована Пелагея  Яківна на цвинтарі під великою ялиною проти її будинку в селі Землянці.  Будинок П. Я. Литвинової – Бартош зберігся до нашого часу, в ньому розташована сільська рада. 

     В роки Великої Вітчизняної війни землянківці  героїчно воювали  на фронтах та в партизанському загоні , яким керував П. Л. Кульбака.

     Село Землянка, а особливо його хутір Гута стали опорними базами партизан. У  хатах колгоспників не раз зупинявся і сам партизанський командир С. А.  Ковпак . Мешканці села Гути допомагали партизанам харчами та одягом. Про це дізналися вороги і вирішили знищити Гуту та навколишні хутори: Теребеньки та Каплицю. 8 березня 1942 року відбулася розправа. Фашисти та поліцаї оточили село трьома кільцями . Нікого з хат не випускали, вбивали всіх. Село підпалили з  усіх сторін. Було спалено 79 дворів, вбито, повішено та спалено 168 чоловік. Живими залишилися тільки ті, кого під час розправи не було в селі. В цей же день були знищені хутори Теребеньки та Каплиця.  Смертю хоробрих загинув розвідник ковпаківського загону Михайло Семенистий. Село звільнили від ворогів в серпні 1943 року.

      Колись тут, де зараз розкинулися широкі вулиці села, протікала велика судноплавна річка. Береги її були пологі і рівнинні. Правий берег був більш підвищений, а лівий – заболочений. До цих пір тут збереглася болотиста місцевість на якій росте верболіз і очерет, лепеха. Протікаючи між лісами і луками, річка приймала до себе притоки, чи то ж сама була великою судноплавною  притокою Десни.

    На місці ріки залишилося мальовниче озеро, яке розташоване якраз посередині села. Люди назвали озеро « Сливка», поповнюється воно за допомогою дощів, навесні талою водою, та ще з під землі б’ють декілька ключів. Взимку коли озеро замерзає,  тут  є декілька місць, які довго не можуть замерзнути.  Влітку , коли велика засуха, немає дощів  вода в озері висихає на декілька метрів від берегів. По берегу озера ростуть верби, лоза, береза, очерет, лепеха. В озері водиться риба карась, раки. Із живності – дикі качки. Посеред озера є болото, воно покрите мохом, там росте верболіз, береза, є гриби підберезовики і дуже багато клюкви.  Кажуть, що мох, який росте на болоті дезинфікує воду.

     Під час великого буревію болото відірвалося з свого місця і перемістилося набагато в бік, зараз це болото плаваюче, як величезна подушка. Найближчою  є річка Есмань. Вона протікає неподалік села, через ліси і луки, мілководна не широка. Взимку, коли морози не великі річка не замерзає.

     В 1972 році в с. Землянка збудували новий будинок культури.

      А 9 травня 1975 року було відкрито пам’ятник воїнам, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни. В селі Гута відкрито пам’ятник мешканцям, яких спалили фашисти.

      В 1990 році було відкрито нову школу.

 

                         Література

   Задко, В. Наші предки назви вибирали: Про походження назв сіл району. // Народна трибуна.-1993.- №46; №48; №50;№59; №63;

  №70.

   Землянка: Про історію села.// Мальченко , А. Г. – Історія сіл Глухівщини / А. Г. Мальченко, В. В. Манжос, М. В. Печений. – Глухів.- 2007.- С.25- 28.

   Остапенко Х. Далеке минуле сіл нашого краю. // Народна трибуна.- 1065.- 8 січня.

 

 

Відповідальний за випуск: Привалова Т. М.

Матеріал підготували: Лесненко О.Г.-провідний бібліограф,

Гутянко С. О. –бібліотекар Землянської  с/ф.

Ком’пютерний набір: Лесненко О. Г.

Комп’ютерна верстка: Бубнова Л. В.

Категорія: Мої статті | Додав: Vlad (10.05.2011)
Переглядів: 610 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Пошук
Друзі сайту