Понеділок, 25.09.2017, 16:09
Вітаю Вас Гість | RSS

КЗ "Глухівська центральна районна бібліотека"

Меню сайту
Категорії розділу
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Георгій Іванович Нарбут

                           

 

ХУДОЖНИК-ГРАФІК

З НАРБУТІВКИ

(до 125-річчя від дня народження Г.І.Нарбута)

       Георгій Іванович Нарбут народився в с. Нарбутівка Глухівського повіту (Чернігівської губернії) нині Сумська область 9 березня 1886 року в збіднілій дворянській родині. В сім’ї було дев’ять дітей. Його батько, Іван Якович Нарбут, був освіченою людиною свого часу. Хоч і мав у своєму розпорядженні  хутір, але ледь зводив кінці з кінцями. Він працював у м. Глухові «запасним збирачем». Дітей виховувала мати Неоніла Миколаївна Махнович.  За визначенням словника Брокгауза і Ефрона рід Нарбутів бере початок від ХУ століття. Прізвище Нарбут тюрського походження, що в перекладі з фарсі означає «гранатовий сад». Першим учителем майбутнього художника був дяк сусіднього села. Велике враження на хлопчика в дитинстві  справили витинанки, мальовані печі, вишивки побачені в селянських хатах.

    В дитинстві майбутній художник перейняв материне мистецтво вирізання фігурок з кольорового паперу і наклеювання їх на шибки вікон. Це були його перші проби в графіці. В 1896 році батько віддав Георгія і його брата Володимира на навчання у Глухівську гімназію. До цього часу хлопчик ніколи з свого хутора не виїжджав. В гімназії вчився Георгій  погано, навіть з малювання мав незадовільні оцінки, бо фантазія майбутнього художника не відповідала казенним вимогам вчителів. Проте з великою насолодою він малював віньєтки, переписував древньослов’янським так готичним шрифтом стародавні рукописні книги: «Остромирово Евангелие», «Поучение Владимира Мономаха к своим детям» та інші. Навчаючись в останніх класах гімназії,  Георгій у Глухівській публічній бібліотеці відкрив для себе журнал «Мир искусства», який відіграв вирішальну роль у формуванні його естетичних поглядів.

   На  його малюнках 1903 року можна побачили рицарів, красиві замки. Батько забороняв юному художнику займатись малюванням, але він не кидав улюбленої справи. В 1903 році він малює дуже вдалу ілюстрацію до «Пісні про Роланда», яка і досі зберігається в Харківському музеї образотворчого мистецтва.

             За період свого навчання Георгій Іванович двічі експонував власні малюнки на художніх виставках. Перше визнання прийшло до Георгія у 1904 році, коли його твори експонувалися на сільськогосподарській виставці у Глухові і були відзначені похвальною грамотою повітового земства.

            В 1906 році після закінчення гімназії він з великим успіхом показував свої малюнки. Здебільшого це були малюнки до казок: «Війна грибів», «Горошеня», «Снігуронька», «Кощей Безсмертний».

            Після закінчення гімназії Нарбут з братом продовжують навчатися в Петербурзі на факультеті східних мов університету, а пізніше на історико-філологічному факультеті. Перебуваючи в Петербурзі, Георгій ніколи не поривав зв’язку з Україною і кожного літа приїздив до рідної Нарбутівки, Глухова, подорожував Україною, розшукував і вивчав пам’ятки української старовини. Крім багатої української культури, його зачаровував і казковий світ природи. Натхненний цією красою Георгій прагнув власноруч відтворити побачене. Його картини часто відображають природу рідного краю. Перебуваючи у своєму маєтку Георгій створив шедевр із нарбутівських квітів (із лози) під веселою назвою «Троянди в келиху», і коли ця картина, про яку багато говорили в Петербурзі, потрапила до виставкової зали під суровим грифом секретно – «не продаётся», то біля нарбутівських квітів збиралося багато покупців з північної Пальмири. Родина Миколи ІІ випросила у Нарбута цей невеличкий експонат за 800 рублів при стартовій вартості 300. В Петербурзькому університеті юний художник знайомиться з відомим художником-ілюстратором                            І. Білібіним, який фактично був його вчителем. З Петербургу Георгій їде до Німеччини. Але перебування в Мюнхені не принесло йому бажаних результатів. В 1910 році він повертається на батьківщину, спочатку в Глухів, а потім в Петербург. Тут він створює книги ляльок і багато малюнків на тему: «Танцюй Матвій, личаків не жалій», «Іграшки» пізніше ілюструє чотири казки Андерсена: «Соловейко», «Стрибун», створює цілу серію графічних малюнків до байок Крилова «Селянин і смерть», «Ворона та Курка», видав дві книги силуетів: «Врятована Росія у байках Крилова» і «1812 рік у байках Крилова».

            На передодні революції Нарбут відчув  нове віяння, але не знаходив свого шляху. Він приїздить на рідну Україну і починає плідно працювати над створенням фундаментальної роботи «Українська абетка», ця робота стала найвищим злетом його обдарування. В малюнках до абетки виявилося поєднання  фантастики, поетичності й гумору. У 15 листах  «Абетки» Нарбут демонструє велику різноманітність, що дає можливість в чорно-білих графічних аркушах втілити величезну кількість персонажів, передати зачарування українською природою. На  жаль роботу не було завершено, але те що  зробив майстер було справжнім шедевром. Сама природа дала Георгію все необхідне, щоб стати графіком віртуозом: міцні, рухливі руки, феноменальну пам’ять (складний орнамент, який побачивши один раз, міг безпомилково відтворити через кілька років), рідкісну працездатність, спокійну вдачу, дисциплінованість у праці.

            Відносно рано у Г. Нарбута прокинувся інтерес до геральдики, який став важливим фактором його мистецької біографії. Майстер створює значну кількість гербів. В 1915 році створює книгу «Герби гетьманів Малоросії»

            В березні 1917 року художник приїжджає до Києва. В особі Нарбута Україна отримала не лише майстра високої культури, а й ентузіаста та патріота, який готовий був віддати увесь свій талант і кипучу енергію справі розбудови національної культури.

            В 1917 році Г. Нарбута було обрано професором - керівником графічної майстерні Української академії мистецтв, Георгій Іванович жив проблемами Академії, займаючись усім, від створення печатки до вирішення фінансових питань. А вже в 1919 році, в найважніший для Академії час, він був обраний ректором Академії.

            Крім педагогічної і організаційної діяльності,  Г.Нарбут з перших днів встановлення Української державності брав участь у створенні державних паперів: банкнот, поштових марок, печатки. Він  виграє конкурс на кращій ескіз українських паперових грошей. Оформлюючи купюру, художник застосовував орнаменти в дусі українського бароко ХVІІ – ХVІІІ ст., декоративні шрифти і зображення знака князя Володимира  - тризуб. Цю копітку працю поєднував з ілюструванням періодичних видань, книжок, станкових графічних композицій. Велика кількість обкладинок, заготовок до книжок, до журналів, ілюстрації до «Енеїди» Котляревського, а також гральні карти, архітектурні композиції були виконані в українському національному стилі.

   Творчість Нарбута, який прожив коротке, але яскраве життя стоїть в одному ряду з творчістю Павла Тичини,  Юрія Яновського, Миколи Куліша, Леся Курбаса, братів Василя та Федора Кричевських , Олександра Мурашка, Миколи Леонтовича, які в час національного відродження у 20–х роках ХХ ст. розбудовували українську культуру. Його твори експонувалися на міжнародних виставках у Римі й Лейпцигу, Брюселі й Празі, Берліні й Петербурзі.

  Тривалий час ім’я художника вітчизняні мистецтвознавці й історики замовчували, він вважався чужим для української культури.   

  В 1931 році було підготовлено і навіть розпочато друк великої монографії про Г. Нарбута, але невдовзі  випуск видання спинили, а готову частину матеріалу знищили. Виною майстра була співпраця в мистецьких закладках Української Народної Республіки та Української держави, участь у створенні малюнків українських державних паперів.

. І лише в 1960 – х роках з’явилося чимало публікацій, які по – новому й неупереджено розкрили роль і значення видатного митця в історії національної культури, зокрема книжкового мистецтва. 

    Київський період творчості був найактивнішим, але дуже коротким. З кожним роком талант Г. Нарбута розкривався все більше і більше. У нього були великі перспективи і плани, яким не судилося здійснитися. Внаслідок тяжкої хвороби, 23 травня 1920 року він помирає залишивши двох дітей : Марину – 6 років та Данила – 4 років, який потім теж стане художником. Георгію Нарбуту було всього 34 роки. Похований він на Байковому цвинтарі в Києві.

      Георгій Нарбут – наш славетний земляк. Він з тих зірок, що з’являються раз на сторіччя і стають зіркою першої величини.  Нарбут став для багатьох поколінь українських графіків орієнтиром і духовним наставником у виробленні свого стилю.

 

                                                Література

    

     Адаменко, Е.Изюминка Сумщины : о хуторе Нарбутовка и его знаменитых обитателях… // Данкор Глухов. – 2009. – 17 июня. –  С. 4

 Білокінь, С. Герб міста Києва : виконаний Г. Нарбутом // Пам’ятки України. – 1990. - № 3. – С. 16 – 18

  Білокінь, С. І. Спогади Данила Щербаківського про Г. Нарбута . – Збереження історико – культурних надбань Сіверщини (Матеріал четвертої науково – практичної конференції). – Глухів : РВВ ГДПУ, 2005. – С. 218 – 233

  Білокінь, С. Лицар графіки : про художника – графіка нашого земляка Г. Нарбута // Народна трибуна. – 1982. – 23 лютого

   Білокінь, С. Нарбут і Шевченко // Українська культура. – 2003. - № 11 – 12. – С. 24 – 26

 Бойко, А. Нарбутів «гріх» :  про Г. Нарбута // Пам’ятки України. - № 3. – С. 10 – 14

  Веретенник, С. Про Нарбутів і Нарбутівку // Глухівщина. – 2006. – 16 березня

  Георгій Нарбут / Авт. Упоряд. П. О. Білецький. – К.: Мистецтво, 1983. – 114 с.

 Герб Української держави створений Г. Нарбутом // Пам’ятки України. – 1990. - № 3. – С. 7

    Гриценко, А. Жінки в домі Георгія Нарбута // Данкор Глухов. – 2009. – 4 марта. – С. 3

    Гриценко, А. Родовід Нарбутів в історії Глухівщини // Данкор Глухов. – 2009. – 25 марта. – С. 4

     Гурець, М. Де левади пісноспівані : [про Нарбутів] // Глухівщина. – 2009. - 27 травня

  Гурець, М. Нарбутівка і Нарбут : про видавництво книги В. Ю.Ткаченка під такою назвою // Народна трибуна. – 1999. – 6 лютого.

   Гурець, М. Я привезу нові романси : до 120 – річчя з дня народження художника – графіка Георгія Нарбута // Неделя. – 2006. – 8 апреля. – С. 12

   Ернст, Ф. Нарбут на Украине. – Сіверщина в історії України. (Матеріали сьомої науково – практичної конференції (23 – 24 жовтня 2008р.). – Суми, 2008. – С. 170

   Заїка, В. В. Перші художні роботи Георгія Нарбута. – Збереження історико – культурних надбань Сіверщини ( Матеріал четвертої науково – практичної конференції). – Глухів : РВВ ГДПУ, 2005. – С. 132 – 135

    Заїка, В. Не загинула нарбутівська «Пісня про Роланда». Ви її побачите в Сумах на виставці // Панорама Сумщини. – 1991. –              31 жовтня. – С. 5

   Заїка, В. Перша проба мистецького пензля : про художника – земляка Г. І. Нарбута // Народна трибуна. – 1991. – 7 травня

   Заїка, В. Портрет Мартина Лютера  роботи Георгія Нарбута           // Соборний майдан. – 2005. - № 1. – С.2

    Заїка, В. Природний талант : до 110- річниці з дня народження  Г. Нарбута // Народна трибуна. – 1996. – 13 березня

   Звагельський, В. Один з Нарбутової компанії : про літературознавця і історика Ернста М. Л. // Червоний промінь - 1996. – 19 квітня

   Ільїн, О. Г.Нарбут в спогадах Онацького // Народна трибуна – 1996. – 14 вересня

   Ільїн, О. Карпеки та Нарбути // Нардна трибуна. – 1997. –                      6 серпня

   Ільїн, О. Шляхами убитої пам’яті : Карпеківка, Масензівка, Нарбутівка // Народна трибуна. – 1996. – 4 грудня

  Киселенко, П. Видатний художник – графік : до 90 – річчя з дня народження Г. І. Нарбута // Народна трибуна. – 1976. – 26 лютого.- С.4

  Киселенко, П. Видатний художник графік : про Г. Нарбута                   // Народна трибуна. – 1962. – 24 листопада

  Лукомський, В. К. Малороссийский гербовик с рисунками Егора Нарбута / В.К. Лукомский, В. Л. Модзалевский. – К.: Либідь, 1993.-  213 с., с табл..

   Люлькова, О. Георгію Нарбуту присвячена : про лекцію в педінституті // Народна трибуна. – 1998. – 25 березня

   Мажуга, В. Художник – графік : розповіді про земляків : про              Г. Нарбута // Народна трибуна. – 1991. – 22 березня

     Овдієнко, Н. Георгій Нарбут підписувався на купюрах : про «Етновесну» на Глухівщині. – 2009. – 5 червня. – С. 3

    Основоположник національної графіки: до 125-річчя від дня народження Г.І.Нарбута (1886 – 1920) //  Календар знаменних і пам’ятних дат. – 2011. - № 1. – С. 100-105

  Петрицький, В. Слідами документа : про Георгія Нарбута                          // Прапор. – 1983. – № 7. – С. 126 – 127

    Петров, Г. Українські гроші, або чому зник з тому «УРСР. Сумська область» портрет Георгія Нарбута // Панорама Сумщини.- 1991. – 5 вересня

  Пуцько, В. Художник – глухівчанин Г. І. Нарбут // За перемогу. – 1960. – 20 вересня

   Роландь : перша спроба мистецького пензля : до 115- річчя з дня народження Г. І. Нарбута // Київ. – 1991. - № 5. – С. 162 – 164

   Садовський, О. Георгій Іванович Нарбут : про телефільм присвячений нашому земляку // Народна трибуна. – 1992. –                       23 грудня

   Садовський, О. Незавершені автопортрети : про фільм присвячений Г. І.  Нарбуту // Народна трибуна. – 1992. –                        28 листопада

 Сандул, В. Нарбут у Києві // Народна трибуна. – 1987. – 17 січня

   Сбитний, І. На згадку про видатного земляка : про випуск поштової марки з зображенням портрета Г. Нарбута // Народна трибуна. – 2006. – 4 березня

   Сліпушко, А. Про художника – графіка Г. І. Нарбута                             / А. Сліпушко, В. Ткаченко // Глухівщина . – 1996. – 27 березня

 Соловченко, М. Нарбут Г. у музеї :  про відкриття виставки у музеї Києва // Народна трибуна. – 1986. – 15 серпня

   Ткаченко, В. Великий майстер графіки : до 120 – річчя від дня народження Г. І. Нарбута // Глухівщина. – 2006. – 4 березня

     Ткаченко, В. Маестро графіки : до 124 – річниці від дня народження Г.І.Нарбута // Глухівщина. – 2010. – 17 березня

   Ткаченко, В. Нарбути і Нарбутівка : про нащадків Г. Нарбута              // Глухівщина. – 1995. – 18 січня

   Ткаченко, В. Нарбутівка і Нарбути : науково – публіцистичний нарис. – Суми : ВВП «Мрія – 1» ЛТД, 1998. – 102 с.

   Ткаченко, В. Прапороносець «срібного десятиліття» : до 120-річчя  Г. Нарбута // Данкор Глухов. – 2006. – 15 марта. – С.4

   Українець, Г. Нарбут в оцінці росіянина В. Розанова // Червоний промінь. – 1996. – 29 березня        

 Українська академія мистецтв : історія : про художників                          Г. Нарбута, Ф. Кричеського // Слово. – 1992. - № 3. – С.8

   Хвостенко, Г. …Єдиний у своєму роді : про Г. Нарбута, як бібліофіла //Сумщина. – 1998. – 4 лютого

   Часницький, М. Про що розповіли старі фотографії : про                     Г. Нарбута // Глухівщина. – 2000. – 20 грудня

   Юхимович, В. Син  Георгія , нащадок Мамая : на здобуття Державної премії України ім.. Т. Г. Шевченка // Літературна Україна – 1996. – 15 лютого 

Категорія: Мої статті | Додав: Vlad (27.04.2011)
Переглядів: 2422 | Рейтинг: 2.0/1
Всього коментарів: 0
Пошук
Друзі сайту